Першими, хто вбрав ялинку до свята, були німці. Перша згадка про цю подію була задокументована в літописі, вік якого відноситься до початку 17 століття. Щоб ця традиція міцно прижилася у Німеччині, знадобилося трохи більше 50 років. Тоді ж з'явилися і всіма улюблені солодкі новорічні подарунки, які прийнято дарувати один одному напередодні Різдва.
Услід за німцями прикрашати ялинку на Різдво стали й англійці. Розквіт цієї традиції припав на 18 століття в епоху правління королеви Вікторії. Відповідно до існуючих канонів, прикраса мала мати таке значення: на самій маківці має красуватися Віфлеємська зірка – один із основних різдвяних елементів, розвішані по гілках яблука були символом забороненого плоду, а запалені свічки уособлювали жертовність Ісуса Христа. Інші прикраси пов'язані з основним церковним обрядом – дієприкметником. Це пряники та печиво.
Смачна та ароматна епоха прикраси різдвяного дерева змінилася практичною. Солодощі були замінені на довговічні шишки, покриті позолотою, оздоблені яєчні шкаралупки, всілякі прикраси з паперу, дерева, вати та інших підручних матеріалів.
Звичні нам ялинкові кулі з'явилися також у Німеччині, у 18 столітті. Причиною створення став неврожайний рік. Справжні яблука вирішили замінити на скляні, чим зайнялися склодуви. Спочатку внутрішню частину кулі покривали свинцевою плівкою, але потім, з його шкідливості, вирішили свинець замінити на нітрат срібла. Кулі послужили відправною точкою для фантазії майстрів і далі почали з'являтися вже скляні дудочки та пташки, фрукти та глеки. Після того, як форми були готові, на них золотим та срібним пилом наносили всілякі візерунки.
18 століття також зробив свій внесок і в розвиток святкових феєрверків. Саме тоді була відкрита фабрика, яка займалася виготовленням особливих вогнів, бенгальських – які вважалися відкриттям давньоіндійських піротехніків.
Коментарі